Вистава «Маленькі трагедії» – пластична драма за мотивами творів О.Пушкіна «Скупий лицар» та «Моцарт і Сальєрі», які надихають замислитись про те, що все пізнається на межі життя і смерті, що є істинним, а що – тлінне.
У сюжет вистави режисером вводиться образ П’єти, що представлений як нагадування про спокуту жертовності за людські гріхи в протиріччі діям і вчинкам основних персонажів драми, яких поглинула нестримна нажива в потоці людських страждань, всепоглинаючої пристрасті, насолоди та заздрості. Так у драмі «Скупий лицар» О.С.Пушкін розкриває трагізм і приреченість людського буття, втрату моралі і велич скупості. Основний конфлікт між батьком Бароном та його сином Альбером – у їх зіткненні, коли скупість одного і посягання на спадок іншого стає трагедією для обох. Світ без Моцарта – це бенкет під час чуми. Світ без Моцарта, без генія, без музики не може існувати. Музика в цій виставі позбавляє розуму. Вона – персонаж. Вона – мучитель і перешкода. Всі герої зберуться на краю безодні. Світ без культури, без душі зруйнує себе сам. Вистава утверджує протиставлення справжнього і штучного. На Вас чекає сюжет, здатний протистояти містичному жахові перед небуттям. Сюжет про талант, що втілює божественну єдність місця і часу. Моцарт – геній – єдиний герой, який у виставі достойний захоплення. «Моцарт і Сальєрі» – не поєдинок геніальності і лиходійства, який здатна розсудити тільки вічність. Це трагедія геніальної, обраної самотності, навіть неусвідомленої, і трагедія сумніву, горе з розуму, розпука від власної недосконалості, від безглуздості зусиль, що не сягають божественних меж. У виставі не передбачено пошук правих і винних. Вона дарує бачення Пушкіна як неупереджений дар, що уособлює божественні симптоми про тлінність буття і вічність ідеї, про сенс життя, його цінність і мету.
Олександр Бєльський |