Пластична драма в двох діях за мотивами «Маленьких трагедій» О.Пушкіна
(Автор і режисер-постановник заслужений діяч мистецтв України Олександр Бєльський)
«Криворізький «Бенкет під час чуми» – вистава, що дарує якнайбільше наближення до Пушкіна, живе, а не санкціоноване традиційним літературознавством. Вона розкриває в думках і звуках світорозуміння Пушкіна, його сутність, а наша справа – через Пушкіна осягати самих себе.
У «Маленьких трагедіях» цінувалися, перш за все, бенефісні ролі, проте навіть їх вдале виконання не знищувало відчуття, що ці твори не призначені для сцени, а, може, навіть і протипоказані їй. Олександр Бєльський доводить зворотне, переконує, що наші почуття щодо Пушкіна часто помилкові й поверхові. Режисер пов’язав «Маленькі трагедії» контрапунктно, композиційно і смислово. Вистава Бєльського наче магічний кристал, в якому жорстка геометрія ліній не заперечує, а підкреслює їхню красу й веселковість сяйва при світлі. Роль світла в цій виставі виконує музика німецьких композиторів епохи бароко Генделя і Баха і, звичайно ж, Моцарта.
Світ без Моцарта – це бенкет під час чуми. Світ без Моцарта, без генія, без музики не може існувати. Музика в цій виставі, як завжди в Олександра Бєльського, позбавляє розуму. Вона – персонаж. Вона – мучитель, перешкода. Вона характеризує те, чим Альбер, Вальсінгам, Сальєрі, Дон Гуан бути не хочуть. Вони не хочуть народжуватися ЛЮДИНОЮ. Тут музика виражає авторське ставлення до притаманного драматургічному канонові міфу про самоцінність і самооцінку тут і зараз – тільки ствердження самоцінності дару здатне віднайти сенс життя, дати відсіч чумі. Всі ці образи-ролі у виставі блискуче створив Сергій Бєльський – актор потужний, пристрасний, темпераментний, який вміє, в рамках музично-пластичного жанру і різних засобів існування режисерських прийомів Олександра Бєльського, створювати в несхожих регістрах і манері гротескні психологічні маски. Усі вони безумовно романтичні бунтарські фігури, в їхньому ставленні прочитується засудження аморального свята розпусників і заклик до каяття.
…Сили небесні відповідають на злочин лише гуркотом грому. Немає кари, хоча на неї чекаєш і її бажаєш, значить, світ потребує випробування на міцність.»
Володимир ФЕДОРОВ,
журнал «Український театр», 2012р.
2012р. –Диплом ЛАУРЕАТА у номінації «Краща авторська інтерпретація» за виставу «Бенкет під час чуми» на Міжнародному театральному фестивалі «Мельпомена Таврії» (Херсон)