Гадаю, що сучасний театр все ж повернеться до свого призначення – вражати й очищувати. Українську ментальність треба шукати і показувати не у зовнішніх ознаках і стереотипах, а в тому, як людина ставиться до життя, як його сприймає. Сприйняття світу і сприйняття мистецтва – це душевна праця, витрата енергії. Нашій ментальності, що з патріархальної стає раціональною, завжди була притаманна духовність. Але духовність неможливо сформувати лише з позицій раціонального мислення. Підтекст через яскраву форму – ось сучасний театр. Він потребує глибинної внутрішньої роботи, від того створений образ та ідея вистави стануть ще більш точними й глибокими. У театрі важливо не стільки розуміти, скільки відчувати і співпереживати. Сьогодні треба мати змінений, інший погляд на світ. Не помічати, як все змінюється, що світ багатовимірний – не можна. Театр – це і формування потреб, і таїнство. Таємниця – вже сама акторська професія: як знайома людина перетворюється то у чарівника, то у злодія? Тут чи жорстока реальність, чи казка…Бути іншим – значить навчитися жити поза ілюзіями, вийти з кола звичайного очікування кращого життя, змінитися самим і залишитися людьми. Це надзвичайне руйнування старого світосприйняття реальності у всіх її кращих та гірших проявах. Світ такий, яким є ми. Тема вистав нашого театру – вічна тема щастя й сенсу життя. І ми завжди будемо говорити з глядачем про вічне.

  Олександр Бєльський

 Антоніна Бєльська

     заслужена діячка мистецтв України,

   начальниця відділу реклами